Як навчити дитину бути успішною

Щоб ваша дитина стала успішною в дорослому житті, можна вдаватись до різних способів і методів, що залежать, зокрема, від психотипу малюка, ваших педагогічних переконань чи здібностей і фінансових можливостей. Хтось вважає, що дитина має зростати в атмосфері абсолютної любові та вседозволеності, хтось упевнений, що лише заборонами та муштрою можна виховати сильну особистість, здатну всього досягти в житті.

Ми пропонуємо ознайомитись із методом, що, на нашу думку, має задовольнити і батьків, і дітей, адже хвалити й отримувати похвалу – надзвичайно приємно. Це – найдієвіший спосіб заохочення.

Доктор Керол Двек, займаючись дослідженнями у сфері мотивації розумового зростання, пропонує замість фіксованого мислення розвивати в дітях спонукальне.
Одним із найрезультативніших способів прищеплення спонукального мислення вона вважає похвалу. Проте науковець пропонує хвалити не розум дитини, а її здібності до навчання. Наприклад, замінити фразу «Який ти розумний!», що лише засвідчує об’єктивну (чи не зовсім) реальність, на спонукальну – «Ти дуже здібний і обов’язково зможеш це зробити».

Ось приклади фраз, що мотивуватимуть дитину і прищеплюватимуть їй прагнення до розвитку:

фіксоване мислення: “Ти зумів правильно прочитати це речення. Який ти розумний!”;
орієнтація на розвиток: “Ти зумів правильно прочитати це речення, бо ти навчився читати! Вітаю!”;
фіксоване мислення: “Ти так швидко впорався з цією головоломкою! Який ти розумний!”;
орієнтація на розвиток: “Вибач, що я забрав твій час на вирішення такої легкої головоломки. Давай я знайду для тебе складнішу, адже я знаю, що ти і з нею впораєшся”;
фіксоване мислення: “Ти виконав тест на 80 %. Давай перейдемо до наступного”;
орієнтація на розвиток: “Ти виконав тест на 80 %, отже, ти на правильному шляху. Якщо ти перевіриш неправильні відповіді і підкоригуєш свої знання, то завтра ти виконаєш всі завдання на 100 %. Я в цьому не сумніваюся”.
Погодимось, що на перший погляд різниця між цими фразами може здатися не дуже великою, але результат може бути несподіваним. Такий підхід підвищує самооцінку дитини і надає упевненість у тому, що є кілька шансів для вирішення тих чи інших завдань.

Це не просто теорія, вона базується на досвіді. У ході проведених досліджень Двек довела, що орієнтація на розвиток в навчанні відіграє велику роль. Разом зі своєю командою вона, проаналізувавши результати тестування, змогла визначити, хто з дітей вирішував завдання за допомогою фіксованого мислення, а хто орієнтувався на розвиток.

«Ми вивчили їхній менталітет і дізналися, що вже є діти з фіксованим інтелектом і діти, орієнтовані на пізнання і навчання. На початку навчального року семикласники приблизно з однаковим мисленням виконували контрольні роботи. Але вже до кінця першої чверті навчального року діти розділилися в підході до навчання. І цю розбіжність у мисленні можна було спостерігати й протягом наступних років: учні ставили перед собою різні завдання. Якщо для дітей із фіксованим мисленням головною метою було «мати вигляд розумника за будь-яку ціну», то для дітей, орієнтованих на розвиток мислення, головним правилом було «вчитися завжди і за будь-яку ціну».