«За це літо ми прийняли до нас 218 діток, які приїхали зі Сходу, із зони воєнних дій. Любі діти, ви стоїте скрізь на лінійці. Я сьогодні хочу висловити вам величезне співчуття й висловити вам своє захоплення вашою мужністю і вашою вірністю Україні», – сказала директор школи
Автор: Радіо Свобода
«За це літо ми прийняли до нас 218 діток, які приїхали зі Сходу, із зони воєнних дій. Любі діти, ви стоїте скрізь на лінійці. Я сьогодні хочу висловити вам величезне співчуття й висловити вам своє захоплення вашою мужністю і вашою вірністю Україні», – сказала директор школи.
Свято першого дзвоника в 309-й школі відвідала дружина президента України Марина Порошенко.
«Ви бачили, скільки сьогодні відкрилося перших класів, це дітки, яким не можна відмовити. Я сьогодні тут, тому що хочу підтримати таку акцію, і я хотіла б показати, що я з ними, з цією школою», – зауважила Марина Порошенко.
Для нас головне – людяне ставлення – батьки дітей зі Сходу
Кристина Марченко разом з двома дітьми вимушена була залишити рідний Донецьк. Її старша донька тепер ходитиме до 309-ї школи.
«Почалася війна. Півтора місяця ми провели на морі, сподівалися, що це все швидко закінчиться, але кінця й близько не видно. Довго чекали 24 серпня, була надія, що все закінчиться. Тепер вирішили піти до школи в Києві, прийшли сьогодні домовлятися з директором, щоб вести дитину до сьомого класу», – зауважує Кристина.
Батьки дітей, які змушені були переселитися до Києва із зони АТО, розповідають, що для них головне тепер – людяне ставлення і розуміння їхніх проблем. Вони всі сподіваються незабаром повернутися додому, але розуміють, що, швидше за все, їхнім дітям доведеться цей навчальний рік провести в Києві.
«У Києві ми тижня три. Вимушені були залишити Донецьк. Ми прийшли до цієї школи, нас дуже добре прийняли, не відмовили, вислухали, дітей одразу взяли: у мене двоє дітей – другий і сьомий клас. Ми, до речі, були ще в одній школі. Там нас не дуже привітно прийняли, а тут без жодних проблем», – зауважує інша мати.
«До нас добре поставилися, прийняли, поговорили з нами. Тут знають про наші проблеми, розуміють їх і тому гарно так поставилися», – додає ще одна жінка з Донецька, чия дитина пішла до цієї київської школи.
На святковій лінійці багато дітей були вдягнені в українські однострої, тримали букети з синіх та жовтих квітів у руках, виконували в синьо-жовтих костюмах сучасні танці.
«Я з любові до України в такому костюмі танцюю», – пояснює один із таких школярів-танцюристів.
Прикметно, що навіть першачки дружньо співали національний гімн, а ось їхні батьки збирали пожертви на армію.
2 листопада 2026 р.
Що відбувається з людиною, яка не знає, чи живий її близький? Як жити, коли рідна людина зникла безвісти, перебуває в полоні або тривалий час не виходить на зв’язок? Як витримати невизначеність, у якій надія постійно змінюється відчаєм, а звичайні радощі життя можуть викликати почуття провини? Про це говорили під час тренінгу «Невизначена втрата в родині: від емоційного виснаження до відновлення життєстійкості», що відбувся в межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV».
30 жовтня 2026 р.
У НЕформальному клубі буває всяке: сміх, жарти, творчість… А іноді ми вмикаємо режим МЕГАінтелектуалів! 🧠 🤓🔥 Жовтень у нас присвячений ментальному здоров’ю, і цього разу ми взялися за питання, над яким людство думає вже тисячі років: «Хто я, та який я?» 👀 🙃
29 жовтня 2026 р.
Підлітки з різних куточків України, учасники проєкту «Посилення громадянського суспільства у захисті прав дітей», незабаром розпочнуть моніторинг дотримання прав дітей у своїх громадах. Щоб упевнено провести опитування однолітків, вони не лише взяли участь створенні анкети, а й навчаються реагувати на різні ситуації під час опитування, поважати особисті межі та діяти безпечно.
