
Ще рік тому в його житті було все - красива дружина, престижна робота і двоє діток. Родина жила у центрі столиці у власній трикімнатній квартирі. Він - доцент кафедри архітектурних конструкцій, паралельно займається бізнесом. Та локдаун весни 2020 року став для їхньої сім’ї фатальним. Зізнання дружини про іншого та вимога розлучення стала для чоловіка шоком.
Автор: УНІАН
Ще рік тому в його житті було все - красива дружина, престижна робота і двоє діток. Родина жила у центрі столиці у власній трикімнатній квартирі. Він - доцент кафедри архітектурних конструкцій, паралельно займається бізнесом. Та локдаун весни 2020 року став для їхньої сім’ї фатальним. Зізнання дружини про іншого та вимога розлучення стала для чоловіка шоком.
Киянин Володимир Скочко розповів ТСН.Тижню, що син для нього – гордість і надія. А донька – серце. Переконує, що хотів зберегти родину. Але врешті, за наполяганням дружини, на розлучення погодився. Втім, колишня хотіла не лише нових стосунків, а й забезпеченого майбутнього. І для вигідного розподілу майна застосувала найдієвіший, на її думку, інструмент - розповідає Володимир.
"З вимогою профінансувати її подальше життя, вона вирішила, наскільки я розумію, маніпулювати дітьми, обмеженням моєї можливості спілкуватися з ними", - розповідає ТСН.Тижню Володимир Скочко.
Його історія не унікальна. Найчастіше, саме діти стають зброєю в руках того з батьків, з ким залишаються жити.
"В основному, діти потрапляють в конфлікти, коли відбувається поділ майна. Тоді починаються маніпуляції дітьми", - каже ТСН.Тижню глибинний психолог Ірина Яремчук.
За її словами, так вчиняють 80 відсотків батьків. Дітей використовують як спосіб тиснути та пришвидшити виконання бажаних умов. Але найстрашніше, що, в гонитві за власними інтересами, батьки забувають, що калічать власних дітей своїми ж руками.
"Що тоді відбувається? Діти починають хворіти, починаються хронічні захворювання", - каже психолог.
Мова про втрату слуху, проблеми зі шлунком, очима, хронічні депресії в майбутньому, замкнутість та набагато страшніші речі.
"На момент нашого розлучення Леву виповнилося вже 8 рочків, а Євочці мало виповнитися 6 рочків", - розповідає ТСН.Тижню Володимир Скочко.
За його словами, дружина не дозволяла йому бачити дітей, на літо поїхала з ними до Миколаєва. Але йшли дні народження малюків, тому чоловік попередив, що приїде вітати. Втім, за день до приїзду, він дізнався, що їхати ні до кого.
"Вона мені зателефонувала повідомити, що вони потрапили в страшну автокатастрофу", - розповів він.
Чоловік переконаний - дружина так не хотіла, щоб він вітав діток, що вирішила терміново вивезти їх до Криму, де в її батька є готель.
Попередня версія аварії така: за кермом сидів тато Людмили, спереду мама, а вона ззаду з двома дітьми без автокрісел (досудове слідство триває досі).
"Я запитав: чи були діти пристебнуті, на що моя дружина відповіла, що намагалася їх утримати. Я кажу: "Були крісла?". А вона каже: "Я намагалася їх утримати, Лева утримала, Єву не утримала"", - розповідає пан Володимир і плаче.
Вони, напевне, поспішали, каже Володимир, інакше, як пояснити той, факт, що 53-річний водій з маленькими дітьми в машині виїхав на зустрічну, щойно забетоновану смугу, об’їжджаючи затор, і перевернувся.
Людмила зателефонувала чоловікові лише за добу після трагедії. В регіональній лікарні в Новій Каховці 5-тирічній Єві зарадити не могли. Володимир одразу виїхав туди, їм вдалося знайти реанімобіль, який доправив дівчинку в реанімацію Дніпропетровська, та було вже надто пізно.
"Вийшов хірург і сказав, що Єва в дуже важкому стані, фактично, несумісному з життям, і що ми втратили 18 годин", - каже ТСН.Тижню Володимир Скочко.
П’ятирічна Єва померла в лікарні, так і не прийшовши до тями. Лише пів року по тому, вбитий горем чоловік зміг побачити тепер вже свого єдиного сина, коли служба опіки зобов’язала матір дозволити бачитися з батьком.
"З того часу, як ми поховали Євочку, я намагався зідзвонитися, дізнатися, в якому він стані, що сталося, де він, як він. На що мені відповідали, що все добре, що він живий-здоровий, і ним займаються", - розповідає пан Володимир.
Та чомусь на дуже рідких зустрічах тата з сином екс-дружина ніколи не залишає їх на одинці. Вона постійно поруч. І, як говорить Володимир, син почав його боятися й віддалятися.
За словами адвоката у сімейних справах Катерини Власюк, такий синдром відчуження формується фактично за 3-4 тижні: "Якщо дитина два-три тижні втрачає можливість спілкуватися з татом або мамою, у неї поступово з’являється віддалення".
Катерина Власюк пояснює зі своєї багаторічної практики, що якщо один із батьків не дозволяє бачити дитину більш ніж місяць, починається майже невідворотний процес відчуження. Дитина, не розуміючи ігор дорослих, думає, що той з батьків, якого вона не бачить, покинув її. Тому адвокат радить: якщо вам не дозволяють бачитися з дитиною, одразу йти в службу опіки та просити встановити графік побачень.
"Якщо цей графік не виконується, треба писати заяву в опіку, щоб опіка проконтролювала виконання. І вже тоді, з доказовою базою, що графік не виконується, можна звертатися до суду", - розповідає ТСН. Тижню адвокат.
Так зробив і Володимир. Чоловік звернувся до суду, а ТСН.Тиждень до його екс-дружини з проханням пояснити, чому тато, який так любить свого єдиного сина, не може бути з ним віч-на-віч?
Спочатку пані Людмила заявила, що розповідь Володимира журналістам – не правда. І пообіцяла висловити свою позицію після спілкування зі своїм адвокатом. Але надалі просто перестала брати слухавку.
І поки суд дасть точні відповіді, хто винен у смерті п’ятирічної дівчинки та захистить законне право батька виховувати свого єдиного сина, Володимир Скочко передав своєму сину те сокровенне, що мріє сказати, коли опиниться з ним наодинці, візьме його за ручку і у вічі скаже: "Що б не сталося, як би не склалися обставини, я завжди буду любити тебе. Ти завжди зможеш розраховувати на мою підтримку. Просто зателефонуй. Я тебе люблю!".
Розмотуючи клубок цієї родинної драми, ТСН.Тиждень не намагався знайти правих і не правих. Бо у всіх таких історій є одна спільна катастрофа - в якийсь момент дорослі, у власній сварці, схопили в руки дітей і продовжили битву ними.

30 квітня 2026 р.
Чуєш з кожного кутка про «резильєнтність», але досі не знаєш, що це за звір? 🤔Якщо коротко: це твоя здатність не просто «виживати» під час трешу, а ставати сильнішим, навіть коли навколо штормить. 💪

28 квітня 2026 р.
Відбулася перша зустріч-знайомство учасників проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей», яка зібрала вісім команд з різних регіонів України. Це була не формальна подія, простір для знайомства, обміну досвідом і формування спільного бачення майбутньої роботи.

27 квітня 2026 р.
У межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» відбувся виїзд мобільної бригади у складі психолога та кейс-менеджера до родин Вишгородської громади на Київщині.