Як змінились потреби жінок з початку війни, як громадські організації їм допомагають і як зробити цю допомогу більш ефективною? Про це йшлося на онлайн-зустрічі представниць жіночих організацій, які працюють в Україні. Зустріч организувала ГО «Жіночий ветеранськиий рух» в рамках проекту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення ґендерної рівності в Україні».
Автор: Жіночий Консорціум України
Як змінились потреби жінок з початку війни, як громадські організації їм допомагають і як зробити цю допомогу більш ефективною? Про це йшлося на онлайн-зустрічі представниць жіночих організацій, які працюють в Україні. Зустріч організувала ГО «Жіночий ветеранськиий рух» в рамках проекту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення ґендерної рівності в Україні».
Жіночий консорціум України також долучився до обговорення, поділився власними напрацюваннями та збагатився ідеями колежанок.
Лідерки громадських організацій з усіх куточків України розповіли про свою роботу і з`ясувалося, що проблеми жінок-переселенок у всій Україні дуже схожі і їх можна класифікувати наступним чином:
- Потреба в навчанні чи професійній перекваліфікаціії;
- Складнощі при влаштуванні дітей у садочки та школи;
- Підготовка до зимового періоду;
- Запит на забезпечення першочергових гуманітарних потреб;
- Великий запит на психосоціальну підтримку.
«Саме психологічна підтримка та допомога - одна з першочергових потреб жінок, що постраждали внаслідок війни, навіть якщо самі вони цього не усвідомлюють. Це ми зрозуміли ще у 2014 році, коли працювали із жінками воїнів, що загинули в АТО. Робота з психологами і звичайне спілкування в групах за інтересами дозволяють витягти людину із замкненого кола болю, суму та інших негативних ємоцій», - розповіла лідерка громадської організації Подільський центр «Гендерна рада» Тетяна Баєва (Хмельницька область).
Коли психіку, що зазгала травм війни, вдається стабілізувати, жінки починають більш активно пристосовуватися до нового життя, шукають нову роботу, опановують нові навички та знання. Адже багато переселенок приїхали із великих промислових регіонів у центральну та західну Україну, де на їхні спеціальності просто немає запиту.
За словами засновниці та директорки ГО «Дівчата» Юлії Спориш, їхня команда має дуже багато запитів віж переселенок на водійські курси, курси професійної перекваліфікації, на гуманітарну допомогу першочергових потреб і навіть на тренінги з базових цифрових навичок, наприклад опанування додатку «Дія».
Отже, як з`ясувалось під час зустрічі, у громадських організацій попереду ще багато роботи. А після перемоги України менше її не стане. Тож тримаймо міцно стрій!
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
