Кримінологи класифікували вбивць власних родичів

Людей, які вбивають своїх родичів, можна поділити на чотири групи.

Британські кримінологи дійшли такого висновку після того, як дослідили публікації в ЗМІ, присвячені "вбивцям сімей", за період з 1980 до 2012 роки.

Найпоширенішою причиною були розлучення, які спричиняли фінансові труднощі та вбивства на захист честі.

У публікації в Клацнути Howard Journal of Criminal Justice команда науковців виділяє чотири типи вбивць: впевнених у своїй правоті, невдах, розчарованих та параноїків.

Представники кожної з цих категорій мають дещо відмінні мотивації, а в багатьох випадках також присутня прихована історія домашнього насильства. У чотирьох з п’яти випадків вбивці накладали на себе руки або робили такі спроби.

Згідно з дослідженням, найбільше вбивств відбувалося в серпні, коли батьки більше часу проводять з дітьми під час шкільних канікул.

Більше половини вбивств було скоєно після 2000 року, і лише шість – у 1980-х роках.

Співавтор дослідження Девід Вілсон з Університету Бірмінгем-Сіті, каже, що причиною такого зростання вбивств могло стати "відчуття чоловіків, що вони мають зміцнити свою владу і контроль" над своїми родинами.

Часто це були чоловіки, які "надто сильно вірили в стереотипну концепцію про те, що значить бути чоловіком і батьком в інституції під назвою родина", - розказав професор Вілсон BBC News.

"Їхнє бачення родини надто чорно-біле і не відображає зростаючу динаміку ролі, яку може грати жінка в фінансовому плані і в житті родини загалом", - каже він.

Пан Вілсон каже, що найбільше його вразили способи, якими батьки вбивали своїх дітей: вони стрибали з мостів, тримаючи дітей на руках, або ж скеровували авто, на задньому сидіння якого сиділи діти, до каналів.

"Ці чоловіки раніше не мали жодного кримінального минулого. Цей тип чоловіка-вбивці цілком відмінний від тих, які ми зазвичай бачимо в кримінологічних дослідженнях", - додає дослідник.

Особисте життя

Це нове дослідження відрізняється від попередніх пояснень щодо вбивць власних родин. Раніше було прийнято вважати, що чоловіків до вбивства спонукали помста, альтруїзм чи випадковий інцидент. Але за словами професора Вілсона, коли його група вивчала багато справ, ці пояснення не підтвердилися.

Він каже, що інколи внутрішній устрій родини перетворює люблячих батьків і відданих чоловіків на вбивць.

Тому, додає пан Вілсон, важливо серйозно ставитись до проблеми домашнього насильства і заохочувати "більше людей дізнаватись про проблеми в житті інших людей".

Кіт Гейворд, професор кримінології з Університету Кента, не брав участі в цьому дослідженні.

На його думку, це цінна робота, яку інші дослідники можуть в подальшому розвинути, але створення "типологій" на основі повідомлень у ЗМІ є проблематичним і "не завжди допомагає в розробці загальної концепції".

"(У дослідженні – Ред.) є ряд необґрунтованих припущень, що стосуються "мотивації". Вони відображені в чотирьох категоріях, які перетинаються, і тому не видаються мені такими вже точними".

Професор Гейворд погоджується, що отримати доступ безпосередньо до вбивць в багатьох випадках було неможливо, проте без детального вивчення історій їхнього життя "все це лише умовиводи", каже він.

Дослідники також вказували на наявність певних недоліків використання виключно інформації зі ЗМІ, однак зазначили, що інтерв’ю з членами родин "підняли завісу над реальним життям за зачиненими дверима", що допомогло визначити можливі мотиви злочинці.

В межах дослідження вивчили 71 випадок вбивств членів сім’ї, лише 12 з котрих скоїли жінки, аналіз яких науковці продовжать в майбутньому.

Чотири типи вбивць

Впевнені в своїй правоті: вбивця схильний покладати провину за свої злочини на матір, яка винна в розпаді сім'ї. Для цих чоловіків їхній статус годувальника є ключовим в уявленні ідеальної родини.

Невдахи: У свідомості такого вбивці сім’я міцно пов’язана з фінансовою стабільністю. Батько вважає родину результатом свого економічного успіху, що дозволяє йому демонструвати свої досягнення. Однак якщо батько зазнає фінансового краху, в його очах родина перестає виконувати цю функцію.

Розчаровані: Вбивця вважає, що його родина зрадила його, або ж поводилась у такий спосіб, щоб підірвати чи зруйнувати його бачення ідеальної сім’ї. Приміром, розчарувати можуть діти, які не не дотримуються традиційних релігійних або культурних поглядів батька.

Параноїки: Такі бачать зовнішню загрозу своїй родині. Зазвичай нею стають соціальні працівники чи судові установи, які, як побоюється батько, можуть відібрати в нього дітей. В цьому випадку причиною вбивства стає викривлене бажання захистити родину.