Росія відзвітувала в Женеві про права дітей

У Женеві пройшла 65-а сесія Комітету ООН з прав дитини. Щорічно декілька країн звітують щодо ситуації в цій сфері. Комітет надсилає кожному з держав-учасниць індивідуальний список питань. Відповіді на них повинні прояснити, чи виконується в даній країні Конвенція з прав дитини і як виглядає ситуація з захистом прав дітей в цілому. Цього року серед доповідачів виявилася Росія. У російську делегацію увійшли як представники офіційних структур, так і члени неурядових організацій. Про те, які питання, що стосуються прав дитини, є для Росії найбільш гострими, Людмила Благонравова розпитала Марину Гордєєву - голову правління Фонду підтримки дітей, які перебувають у важкій життєвій ситуації.

*****

МГ: Якщо ви питаєте про ті завдання, які зараз вирішуються як актуальні, то це, звичайно, питання організації супроводу сімей та ранньої допомоги сім'ям у важкій життєвій ситуації; важлива тема, звичайно, допомога сім'ям з дітьми-інвалідами та надання підтримки на ранній стадії, програми раннього втручання; програми інклюзивної освіти дітей у школах; питання, пов'язані, якщо третю групу виділяти - неблагополучні діти у конфлікті з законом, та, природно, питання соціальної інтеграції дітей, що виходять з місць позбавлення волі.

ЛБ: Ну, а якщо говорити про відповіді Росії, а Росія надала дуже розгорнуті відповіді, наскільки взагалі Комітет залишився задоволений відповідями?

МГ: В даному випадку, задоволений-невдоволений, напевно, не зовсім правильний термін. Це питання спілкування і прояснення ситуації. Інша справа, що низка питань, що загострювалися для нашої делегації, в країні не звучать як гострі, зокрема - становище дітей з циганських сімей, або, як кажуть, з ромських спільнот.

ЛБ: Але, якщо не говорити про дітей ромів, а говорити про дітей трудових мігрантів - звучать думки про те, що, дійсно, до певної міри існує дискримінація щодо таких дітей. Як вам бачиться ця проблема?

МГ: Звичайно, це не повинно критично позначатися на дітях, але, власне, діти мають доступ і до лікування, і до освіти. Це точно. Інша справа, звичайно, що режим перебування дорослого населення в країні визначений, і там є питання, які треба вирішувати юридично для батьків, і вони можуть позначатися на дітях.

ЛБ: Я, звичайно, не можу Вас не запитати, і це питання було адресовано Росії, - закон Діми Яковлєва.

МГ: Цій темі, як не дивно, не приділялося багато уваги. Ми теж якось очікували, що буде більше інтересу, але до питання міжнародного усиновлення майже не звертались.

ЛБ: Так, але якщо говорити про питання. Я навіть зачитаю, тут запитують про конкретні цифри і статистику, про усиновлення дітей і, зокрема, дітей- інвалідів - якою мірою цей закон вплинув на перспективи усиновлення для дітей-інвалідів. Як мені здалося, і я прочитала відповідь Росії, вона не прозвучав. Прозвучали сухі цифри, і все.

МГ: У будь-якому випадку, цей закон, який був прийнятий в кінці позаминулого року, звичайно, активізував Державну Думу щодо прийняття нових поправок до чинного законодавства з тим, щоб максимально спростити процедури усиновлення дітей і взагалі прийому дітей до родини. Справа в тому, що переважна більшість дітей мають проблеми зі здоров'ям, але є сім'ї , які беруть на виховання з тієї чи іншої причини дітей з інвалідністю. Сказати, що цього не відбувається, я не можу. За чисельністю російських усиновлень, звичайно, більше, ніж іноземних.