
Польща позичила корисні рецепти в інших європейських системах і подружила їх з національними цінностями
Автор: Новое время
Польща позичила корисні рецепти в інших європейських системах і подружила їх з національними цінностями
Коли ми публічно говоримо про реформу освіти в Україні, то всі одразу згадують Нову українську школу (НУШ). Вона є, вона працює. Але, здається, ми дещо пропустили.
Садки.
Все почалося з відрядження до Швеції. Ми знімали сюжет про країну, яка першою у світі сказала «ні!» насиллю над дітьми, фактично зробивши це 50 років тому своєю національною ідеєю. І не прогадала. Сьогодні усі дорослі в країні свідомі того, що за крики і підняту руку цілком можуть піти за грати. А кожен шведський дворічка знає свої права та вміє сказати кривднику «стоп!». Ми напросилися у місцевий садок, щоб подивитися, як прищеплюють малюкам цю опцію. І побачили набагато більше.
Я — мама тоді ще дворічної доньки, яка почала ходити в український садок, не переставала дивуватися садку швецькому. Хлопчики у спідницях — чому б ні? Танці в калюжах. Їжа — брудними руками. Жодного примусу, й, здається, порушення усіх знайомих мені з дитинства правил. От тільки при цьому — порядок й щасливі, абсолютно керовані діти! Як їм це вдається?
Розгадка прийшла трохи згодом: шведи точно знають, яких громадян виховують — ще з садочка. І в цьому секрет їхнього добробуту, непохитних прав людини, гідності й внутрішньої свободи, яка не заважає іншим.
Їхній садок — це мікро-модель шведського суспільства. І це дивовижно працює.
Яку модель суспільства побачить іноземець, який потрапить в наш садок?
Здається, прийшов час поговорити про це. Вивчивши дошкільну систему багатьох інших країн, ми з командою спецпроектів ТСН обрали 5 тих, які точно можуть чомусь нас навчити. Швеція — з якої все почалося. Данія — де живуть найщасливіші люди у світі. Франція — яка вміє виховувати красою. Південна Корея — країна, що сотворила економічне диво. І Польща — близька нам в усіх сенсах, яка лише 10 років тому мала приблизно такі ж садки, як в Україні. У всіх цих країнах є головне: надзвичайна довіра батьків до садочка. Вони довіряють державній системі виховання як собі.
Нам вдалося не лише зазирнути за лаштунки процесу, а й отримати рецепти виховання — із поясненнями, чому роблять так, а не інакше.
Данія: найщасливіше дитинство без жодних уроків
Мабуть, найперше, що може здивувати пересічного українця у данському садочку — це чоловік-вихователь. У Данії це дуже поширена практика. І чоловіки чудово пораються з малюками усіх вікових груп. Аж до того, що вправно міняють підгузки.
А ще тут зовсім не вчать діток читати й писати. Коли дитина йде у перший клас, вона повинна вміти написати власне ім'я — і це все. За словами данців, тільки так діти по-справжньому можуть насолодитися дитинством. А щасливі дітлахи потім дуже швидко засвоюють всі матеріали у школі.
І ще — ніколи не змушують дітей їсти. Як і в принципі, нічого не змушують. Багато розмовляють, пропонують та розповідають, чому важливо, наприклад, одягнути дощовик на вулицю, помити руки, з'їсти моркву. Це конструктивний діалог, хоча й в ігровій формі.
Швеція: рівність, права, гендер
От все, що нам подобається в шведах: працюючі правила, толерантність, зосередженість — все це свідомо культивується з першого року життя. І тримається не лише на батьках. Це саме роблять вихователі у садках. Щоденно пояснюючи, що таке повага до тіла, почуттів, мови і релігії. І що робити, коли хтось порушує твої кордони.
«Ми тут дружимо, і ніколи не відповідаємо агресією на агресію». Скажи йому «стоп!» — пісня, яку щоранку співають у садочку, стає захистом на все життя.
Є справді дивні речі. Приміром, у гендерно-нейтральних садочках, де ми також побували. Таких 10 на країну. Там дивно усе: книжки, іграшки, риторика вихователів. Слова «хлопчик», «дівчинка» не вимовляють, лише «діти». Жодних «ч» і «ж» — вбиральні унісекс. Стерті усі гендерні маркери — нехай дитина сама визначається із роллю. Для нас це переворот світу, а шведи точно знають, навіщо їм такі садки.
Південна Корея: курс на емоції
Південна Корея — це країна, яка зуміла зробити економічне диво. Але ціною фінансової успішності стали життя звичайних людей. Вони невиправні трудоголіки, які знаходиться в топі по депресіях та суїцидах, і щороку меньше народжують.
Виправляти ситуацію почали… з садка! Там дітям нарешті дозволили не вчитися з 2-х років, а просто гратися. Над реформою дошкільної освіти працює цілий величезний інститут, який вивчає причини та наслідки. І дає рекомендації, що перетворюються в урядові настанови.
Франція: мистецтво та харчування
Французькі садки — це просто розсадник прекрасного. Дітки розбираються у живописі, музиці. За столом вони гурмани. Справді, як книжка пише, «не плюються їжею», ще й смакують корисне! Доки ми танцюємо довкола своїх малят із ложкою каші, зображуємо «літачок», маленький француз сам, із виделкою та ножем, спокійно їсть броколі. Рецепт успіху простий: єдині правила і в садочку, і вдома. І це стосується не лише їжі.
Польща: віра та національні традиції
Польщу змусив до реформи дитсадків Євросоюз. Він же дав гроші. Але не ремонти у групах стали вирішальними. Головне, що довелося змінити — підходи вихователів.
Польща позичила корисні рецепти в інших європейських системах. І подружила їх з національними цінностями. Акцент на патріотизмі й релігії.
Головне, що об'єднує усі побачені мною системи, це:
1. Довіра. Батьки на 100% довіряють державним дитячим садкам. І спокійно доручають їм малят від 4-х місяців. Відтак мами швидко виходять на роботу, довгі декрети непопулярні.
2. Батьки і вихователі — партнери. Мам і тат залучають до процесу виховання, їхня думка важлива. Ніде немає практики «мамовигнання». Якщо хто не знає, то в українських садочках батькам досі не дозволено заходити в ігрові кімнати, навіть під час адаптаційного періоду — мовляв, «переплаче, не страшно».
3. Адаптація дітей до життя у суспільстві. Дітей не замикають за парканом одного закладу. Дуже поширена практика — екскурсії: на базар, до парку, до бібліотеки, до музею, на ферму. Так малечу знайомлять зі світом, а суспільство привчають до того, що діти — рівноправні громадяни.
4. Цінності. Фокус — на стосунках. Саме у садках закладають повагу одне до одного. А також підтримують самостійність і допитливість.
5. Харчова політика. В європейських садках тими чи іншими темпами скорочують кількість цукру і збільшують кількість овочів у меню.
Просто взяти й скопіювати підходи у нас точно не вийде. Та й не треба. Вивчивши досвід інших, мусимо написати свої рецепти росту. Звісно, разом із тим підняти зарплати педагогам, побудувати нові садочки, відремонтувати старі. Але, здається, найскладніше — відповісти собі на питання: кого виховуємо?

23 липня 2026 р.
Чому одна дитина постійно ображається, що брата чи сестру люблять більше? Чи справді все потрібно ділити порівну? І як реагувати на дитячі сварки так, щоб вони не перетворювалися на довічну образу? Саме про це говорили учасники онлайн тренінгу «Сіблінгові війни у кризові часи: як збалансувати дитячу конкуренцію та захистити право кожної дитини на батьківський ресурс», який у межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» провела психотерапевтка Тетяна Пашко.

23 липня 2026 р.
Літня школа «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», що діє у межах проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей», триває. І кожен день тут наповнений новими знайомствами, відкриттями, дискусіями та спільною роботою. Вони малюють, сперичаються, працююють в командах, говорять про права дітей, булінг, власний досвід і майбутні зміни.

22 липня 2026 р.
Вісім команд із різних регіонів України, десятки дітей, педагоги й ментори зібралися на Літній школі «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», щоб зробити перший крок до великої спільної справи – дослідження того, як в Україні реалізуються права дитини.