Станом на червень 2025 року, Офіс Генерального прокурора України задокументував 363 випадки СНПК — серед них 134 чоловіки, 229 жінок і 19 дітей. Проте, фактична кількість постраждалих від сексуального насильства під час війни може бути в 10–20 разів вищою (!!!), ніж свідчать офіційні дані.
Автор: Жіночий консорціум України
Сьогодні, 19 червня, Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту.
Станом на червень 2025 року, Офіс Генерального прокурора України задокументував 363 випадки СНПК — серед них 134 чоловіки, 229 жінок і 19 дітей. Проте, фактична кількість постраждалих від сексуального насильства під час війни може бути в 10–20 разів вищою (!!!), ніж свідчать офіційні дані.
Турбота й довіра – основа підтримки для постраждалих. Уряд України, міжнародні організації та громадянське суспільство, включаючи мережі постраждалих, працюють разом задля того, щоб жодна постраждала людина не залишалася на шляху до зцілення наодинці, щоб гарантувати та захищати її права.
Пам`ятайте!
Постраждалі від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, часто живуть із травмами, невидимими для багатьох. Вони переживають не лише травму, а ще й сором, страх осуду та мовчання, нав’язане суспільними нормами чи відсутністю довіри.
Зцілення потребує часу.
Іноді найкраща підтримка з боку близьких — це найпростіші речі: не квапити, бути поруч, слухати, поважати особисті кордони, піклуватися без тиску, залишати право вибору.
Вижити - це сила, а не сором. Підтримуймо толерантне ставлення до постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною — без стигми, осуду й дискримінації.
Розумійте!
Разом постаждалими біль проживають їхні родини та громади і вони не завжди знають, як підтримати близьку людину.
Зцілення — це шлях, який потребує часу, розуміння та тепла від тих, хто поруч. Сьогодні й щодня — будьмо поруч із постраждалими, без осуду та без будь-яких умов.
Знайте!
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, — це воєнний злочин, що не має строку давності. Його наслідки тривалі, як і шлях до справедливості.
Постраждалі мають право ділитися своїм досвідом лише тоді, коли відчувають себе в безпеці та готові до цього. Кожне свідчення наближає до правди й притягнення винних до відповідальності.
Ми залишаємося поруч із тими, хто пережив насильство — з повагою та турботою.
Кожен акт підтримки є кроком до зцілення.
#TogetherAgainstCRSVua
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
