Правозахисники, за сприяння урядової уповноваженої з питань ґендерної політики, змусили Мінсоцполітики розробити документ, який дає можливість постраждалим від домашнього насильства отримувати безоплатну вторинну правову допомогу.
Автор: Рубрика
Правозахисники, за сприяння урядової уповноваженої з питань ґендерної політики, змусили Мінсоцполітики розробити документ, який дає можливість постраждалим від домашнього насильства отримувати безоплатну вторинну правову допомогу.
А все починалося з документального кіно про права людини. Точніше, з адвокаційної кампанії "DOCU ДІЄ проти психологічного насильства щодо дитини", яку кіноклуб Docudays UA "ДУМАй!" реалізовував у березні – липні 2021 року в Чугуївській міській територіальній громаді Харківської області.
І в ході спілкування з працівниками поліції, соціальних служб та педагогами ми з'ясували, що існує певна правова проблема (на рівні всієї країни!) в реалізації механізму взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству – відсутня форма направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Справа в тому, що Законом "Про безоплатну правову допомогу" гарантується, що особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу – на захист; здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.
Однак для того, щоб центр БВПД надав адвоката за рахунок держави постраждалій особі, їй необхідно мати певні підтверджувальні документи. І постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі" від 22.08.2018 р. №658 встановлює, що такими документами можуть бути, зокрема:
Проте, на жаль, дана форма Міністерством соціальної політики України до 2021 року так і не була затверджена, що перешкоджало постраждалим від домашнього насильства особам в отриманні безоплатної вторинної правової допомоги.
І, хоча на наше звернення з цього приводу заступниця міністра Ольга Ревук відповіла, що "відсутність такої форми направлення не обмежує права особи звернутись або бути направленою за допомогою", це не відповідало дійсності. З наступних підстав:
Таким чином, ледь не єдиним гарантованим варіантом підтвердження права постраждалої від домашнього насильства особи на безоплатну вторинну правову допомогу могло б бути направлення до центру з надання БВПД відповідними (соціальними) службами місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування. Утім, без затвердження Мінсоцполітики певної форми такого направлення, вони видати його не могли.
Зустрівшись з кількома постраждалими особами, які, через відсутність даної форми, так і не отримали безоплатну вторинну правову допомогу, та побачивши, що чиновники Мінсоцполітики не квапляться цю форму розробляти (як і не поспішали до цього вже 3 роки), ми звернулися до урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко – з проханням сприяти забезпеченню реалізації єдиної державної політики, спрямованої на досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та протидію домашньому насильству – шляхом ініціювання питання щодо необхідності якнайшвидшого затвердження Міністерством соціальної політики України форми направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Лист на пані Левченко було спрямовано 6 серпня 2021 року. А вже 14 вересня та ж сама Ольга Ревук повідомила: "Міністерство соціальної політики на виконання доручення урядової уповноваженої з питань гендерної політики Левченко К.Б. розглянуло Ваш лист… Міністерством… розроблено проєкт форми направлення особи/сім'ї, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги".
Чесно кажучи, ми сподівалися, що, після погодження даного проєкту повноважними інституціями та прийняття нормативного акту, нас повідомлять про це. Ну, не судилося… Втім, у січні 2022 року Координаційний центр з надання правової допомоги розіслав своїм регіональним та місцевим центрам лист Мінсоцполітики про те, що форму нарешті затверджено. Та вона пропонується "для використання в роботі". Нарешті!
І на порталі Верховної Ради України з'явився відповідний наказ, зареєстрований в Мінюсті наприкінці грудня 2021 року. Отже, "формене" неподобство подолане! І постраждалі від домашнього насильства тепер мають змогу безперешкодно отримувати безоплатну вторинну правову допомогу.
29 квітня 2026 р.
До 2022 року у пані Ольги було життя, сповнене праці та родинного затишку. Був двоповерховий будинок в Чернігові, який вони з чоловіком будували роками. Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов із життя її чоловік. А потім прийшла велика війна і бомбардування зруйнували рідний дім.
15 квітня 2026 р.
У чотирьох територіальних громадах Київської та Чернігівської областей триває реалізація проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», спрямованого на зміцнення психічного здоров’я жінок та посилення їхньої ролі у відновленні й згуртованості громад, що постраждали від війни чи гендерно зумовленого насильства.
12 квітня 2026 р.
Великдень для нас – це не лише данина традиціям, а й символ незламної віри у відродження та силу життя. Це свято нагадує нам, що після найтемнішої ночі завжди приходить світанок, а після важких випробувань перемагає світло!
