
Пані Ірина з Чернігова надає послугу з організації дозвілля або свята для дітей та дорослих – лазертаг.
Автор: Жіночий консорціум України
Пані Ірина з Чернігова надає послугу з організації дозвілля або свята для дітей та дорослих – лазертаг. Перші кроки в цій справі жінка робила ще до початку повномасштабного вторгнення. Коли росіяни зайшли в Чернігівську область, то руйнували все, що й сталося з будинком пані Ірини. Проживали вони в мікрорайоні Бобровиця, що одразу за Новоселівкою, практично одразу там зникли вода і світло, а ще інтернет і телебачення. Тоді в пані Ірини та її чоловіка на руках було троє дітей, найменшій – 5 місяців. Було дуже важко, думали, перебути в бабусі, яка теж на Чернігівщині, але й туди сунули росіяни. І саме тоді дізналася, що її будинок зазнав пошкоджень. Жінка розповідає, спочатку думала, що від будинку не зосталося нічого, а саме там зберігала обладнання для власного бізнесу.
Каже, після того втратила сенс життя, бо що робити, коли тобі за 30, а в тебе все, що було, пропало. До речі, нині жінка з чоловіком та трьома дітьми живе в орендованому приміщенні, щодо їхньої оселі, то немає жодного рішення, чи відновлюватимуть самі, чи допоможе держава. Але тоді саме її діти, каже жінка, послугували стимулом відновлення власної справи. Бо для них треба будувати майбутнє, а ще – для тих дітей, які можуть прийти, пограти в лазертаг, цікаво й корисно провести дозвілля. Та ще й клієнти почали телефонувати, питали, коли вже відкриються. Ремонт приміщення, відновлення обладнання – все робили самотужки з чоловіком, чималі кошти вклали в те, щоб технічний сервіс відновив частину, хоч і старенького, але обладнання.
За грантові кошти пані Ірина придбала лабіринт для гри – як вона каже, головну окрасу. А ще – закупила дим-машину, яка потрібна для лазерних променів, та портативну станцію «Сіріус».
І тепер, відчувши підтримку, пані Ірина мріє про розширення свого бізнесу, є ідеї, бачення, натхнення, енергія. Жінка каже, дуже хотілося б, щоб батьки прийшли, привели дітей, і вони отримали таке свято, про яке вони ще протягом року будуть говорити, згадувати. На те, щоб втілити все в життя, звісно, потрібні час і гроші, каже пані Ірина, але вже початок покладений завдяки тому, що свого часу жінка стала частиною грантового проєкту «Своєчасна та належна допомога та підтримка населенню, яке постраждало від війни». І додає, проєкт дав їй можливість розвиватися, допоміг повірити у свої сили і сформулювати всю повну картину того, що вона хоче бачити у власному бізнесі в майбутньому.
Нині про її лазертаг уже розповідають одне одному батьки дітей, радять, приходять удруге, що неабияк тішить пані Ірину. Бо ж батьки хочуть, щоб було для діток не лише цікаво, а й корисно. Спочатку міркують, що лазертаг – це щось на кшталт віртуальної реальності, але ця гра – це вкрай активна розвага. Діти беруть обладнання, йдуть і своїми ніжками, ручками працюють. Нині, коли навіть навчання часто онлайн, така розвага для дітей – це не лише можливість порухатися, а ще й поспілкуватися між собою, чого так часто не вистачає неповнолітнім для якісної соціалізації.
У складній ситуації, каже пані Ірина, потрібно взяти себе в руки і прийняти те, що вже відбулося, це дуже допомагає в житті. І не потрібно розжовувати цю ситуацію, а просто знаходити вихід з неї і рухатися далі. Бо життя триває, і вже нічого не зміниться, якщо не змінимо нічого самі.
Проєкт «Підтримка участі громадськості у відновленні стійкості громад Чернігівської та Київської областей» має кілька напрямків: виявлення та аналіз проблем, з якими внаслідок війни стикнулись ВПО, місцеві жителі та громади, грошова допомога, підтримка віддалених громад, соціально-економічна підтримка жінок, які втратили малий бізнес, та тих, хто втратив роботу через війну.

3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!

1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.

30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».