Як ветеран війни перетворив втрату на новий сенс життя

За неповний рік роботи команда сервісного центру «Коло сильних», яка працює в напрямку підтримки ветеранів та членів їхніх родин в межах проєкту «Розширення можливостей громад південних областей України через інтегровані послуги з захисту» уже охопила своєю допомогою більше 700 людей у Миколаєві та громадах області.

Історія життя кожного ветерана, кожного захисника – це цілий всесвіт, де звичайна людина перетворюється на героя, що проходить випробування і здобуває перемоги не тільки на полях боїв, а й у мирному житті.

Саме такою є історія 40-річного жителя Нової Одеси, що на Миколаївщині, Дмитра Верескуна.

До повномасштабного вторгнення Дмитро, як і сотні тисяч українців, жив звичайним життям: дім, сім`я, маленька донька, робота у місцевому фермерському господарстві.

25 лютого 2022 року Дмитро став за захист свого дому і держави. Спочатку - у ТРО, пізніше - у 57 мотопіхотній бригаді ім. Кості Гордієнка. У боях на Донеччині отримав важке поранення. Дякуючи побратимам, які винесли Дмитра з пекла, він залишився живий, але втратив праву руку. Для багатьох це могло стати кінцем, та для Дмитра це був початок іншого життєвого шляху.

«Перші місяці були найважчими, — згадує зараз Дмитро — Я не міг себе прийняти. Найстрашніше — відчуття, що став тягарем для рідних. Але саме вони витягли мене з темряви».

Дружина Дмитра, Людмила, стала для нього і головною опорою і локомотивом змін. Щоденні розмови, спільні прогулянки, невтомна підтримка — усе це поступово повертало чоловікові віру в себе. Коли під час однієї розмови дружина спитала «Чи зробиш ти мені підставку під квіти?», Дмитро не зміг сказати «ні».

Попри протез і обмежену рухливість, він взявся за інструменти. Перші вироби були не дуже вдалими, але зроблені з любов’ю і випромінювали її. Потім діло пішло краще - з’явились стіл, лавка, полиця. Зараз Дмитро облаштовує у гаражі власну майстерню, де планує виготовляти меблі на замовлення.

«Дерево пахне спокоєм. Коли працюю — забуваю про біль. Майстерня стала для мене не просто хобі — це моя реабілітація, мій другий фронт», — каже він.

Під час реабілітації Дмитро відкрив для себе арттерапію, яка його захопила та яку він і досі практикує як хоббі. Картини пише з душею та особливим теплом. Це зменшує напругу, тривогу, допомагає «переварити» травматичний досвід. Тож в кожної картини також є своя історія.

Сім’я теж завжди поруч. Дружина накупила різних інструментів і допомагає Дмитрові. Разом вони доводять, що любов і підтримка — найкраща терапія.

Дмитро мріє розширити майстерню і навчати інших ветеранів. «Я знаю, як важко буває після війни. Але якщо в тебе є заради кого жити — ти обов’язково знайдеш шлях», - говорить він.

Сьогодні його майстерня — символ стійкості та сили людського духу. А кожен новий виріб — доказ, що навіть із пораненою рукою можна творити красу.

Висловлюємо подяку психологині комунальної установи Центр надання соціальних послуг Новоодеської міської ради Ларисі Довгань за допомогу у підготовці цього матеріалу та низки інших, які ви зможете побачити найближчим часом.

Нагадаємо, що проєкт «Розширення можливостей громад південних областей України через інтегровані послуги з захисту» Жіночий консорціум України реалізує у Миколаєві та області у партнерстві та за підтримки Norwegian People's Aid (Норвезької Народної Допомоги) за участі Центру кризових ситуацій та підтримки (CDCS) Міністерства Європи та закордонних справ Франції.
У проєкті працюють мобільний сервісний центр для роботи в громадах Миколаївської області, а також два стаціонарні сервісні центри у місті Миколаїв.

Центри надають юридичну, психологічну, психосоціальну підтримку тим, хто її потребує. Для чоловіків, які постраждали від травми війни, ветеранів та їхніх сімей проводяться інформаційно-просвітницькі заходи та надаються необхідні сервіси, а також надається підтримка жінкам і дівчатам з вразливих верств населення.