Як психологічна допомога змінює психоемоційний стан жінок у сільських громадах, що постраждали від війни

Повномасштабна війна Росії в Україні принесла в українські громади не лише руйнування та втрати, а й глибокі психологічні травми. Особливо гостро це відчувають жінки у невеликих селах і віддалених громадах, де доступ до підтримки обмежений, а пережитий досвід часто залишається непроговореним. Щоб підтримати цих жінок і громади Жіночий консорціум України реалізував проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» у Киїнській, Киселівській, Крутівській та Поліській громадах Київської й Чернігівської областей.

Проєкт став можливим за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

Участь у проєкті взяли місцеві мешканки, внутрішньо переміщені чоловіки та жінки, які пережили окупацію, втрату житла, евакуацію під обстрілами чи розлуку з близькими через війну. Одним із ключових напрямків стала психологічна підтримка жінок через групову та індивідуальну роботу.

«Жінки дуже добре відгукнулися на психологічну підтримку. Для них було важливо, що зустрічі відбувалися регулярно – у певний день, у певному місці. Це створювало відчуття стабільності та безпеки», – розповідає психологиня проєкту Олена Соловйова.

У кожній громаді жінки мають свій досвід війни. Учасниці згадували життя в окупації, втрату домівок, евакуацію, життя у модульних містечках, постійний страх через бойові дії та тривогу за близьких на фронті. І для багатьох це була перша можливість відкрито говорити про пережите.

«Люди тривалий час тримали цей досвід у собі. А групові зустрічі дали можливість поділитися ним і зрозуміти, що вони не самі», – каже психологиня.

Групова робота допомогла жінкам не лише проговорити травматичний досвід, а й побачити власну силу та здатність долати труднощі. Учасниці почали краще підтримувати одна одну, ділитися історіями взаємодопомоги під час окупації та обстрілів, згадувати, як попри небезпеку допомагали військовим і сусідам.

Особливо помітними зміни стали у громадах, де люди багато років жили поруч, але ніколи не говорили між собою настільки відверто. Жінки ділилися тривогами, страхом через новини та постійні обстріли. Проте вже після кількох зустрічей вони помічали, що повертається відчуття внутрішньої опори, з’являється більше спокою та оптимізму.

Важливою частиною проєкту стала робота з жінками старшого віку, які втратили домівки та були змушені жити у модульних містечках. На перших зустрічах вони приходили пригніченими та виснаженими. Поступово, через спільне проживання й осмислення досвіду, жінки почали більше дбати про себе, виходити на прогулянки, відновлювати щоденні ритуали та знову відчувати інтерес до життя.

«Ми допомогли людям повернути надію. Так, усім важко, але в них є сили пережити ці труднощі», – говорить Олена Соловйова.

Психологиня Тетяна Григор’єва зазначає, що в усіх чотирьох громадах було проведено по вісім групових зустрічей, присвячених розвитку резильєнтності, тобто психологічної стійкості та здатності відновлюватися після криз.

«На початку жінки називали лише кілька ресурсів, які допомагають їм триматися, наприклад, родину чи роботу. Наприкінці цей список значно розширився: творчість, книги, природа, спілкування, прогулянки, підтримка інших людей. Вони почали бачити більше опор у власному житті», – розповідає психологиня.

За її словами, перші зустрічі були наповнені болючими спогадами про початок війни, окупацію та втрати. Багато історій учасниці озвучували вперше. Проте поступово атмосфера змінювалася: у розмовах з’являлися мрії, плани, більше надії та віри у майбутнє.

Окрім групової роботи, жінки отримували індивідуальні консультації. Психологині допомагали працювати з переживанням втрати, конфліктами в родині та громаді, очікуванням рідних із полону, хронічною тривогою, порушенням сну та іншими проявами стресу. Така індивідуальна підтримка стала безпечним простором для тих, хто потребував особливої уваги та конфіденційності.

Важливим результатом проєкту стало не лише покращення психоемоційного стану учасниць, а й посилення згуртованості громад. Жінки почали більше довіряти одна одній, підтримувати сусідів та активніше включатися у життя громади.

Усі громади дуже емоційно сприйняли завершення проєкту. Багато учасниць зізнавалися, що спочатку скептично ставилися до психологічної підтримки та не очікували, що «такі прості речі» можуть справді допомагати. Проте саме ці регулярні зустрічі стали для них джерелом підтримки, сили та відчуття, що навіть після найважчих втрат життя може поступово відновлюватися.

Проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» впроваджується ГО “Жіночим консорціумом України” за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.