Чому діти починають плакати, коли бачать сторонніх людей

Маленькі діти дуже часто плачуть, побачивши чужих людей, чим ставлять у незручне становище своїх мам і тат. З'являється страх у малюків несподівано. До віку 7-8 місяців вони можуть бути абсолютно доброзичливими, а після відмовляються підпускати до себе навіть рідну бабусю. Боротися з дитячим страхом потрібно максимально обережно.

Причини, через які дитина плаче, побачивши чужих людей

Психологи і неврологи різко негативну реакцію малюків на чужих людей пояснюють саме страхом. У віці 7-8 місяців у дитини з'являється почуття самозбереження, а тому усе, з чим вона не знайома, викликає напади страху. Чужі обличчя викликають почуття наближення небезпеки і незахищеності перед нею.

Нічого дивного у тому, що дитина не хоче йти на руки навіть до бабусі, яка до цього моменту з нею неодноразово грала, немає. Дитина починає поступово "відокремлюватися" від матері, сприймати себе як окрему особистість, але всіляко опирається цьому. Вона не готова розлучатися з почуттям близькості до матері або батька, а тому кожен "чужинець" для неї є додатковим ворогом.

Плакати дитина може, навіть побачивши маму, якщо вона раптово вирішила змінити зачіску або колір волосся. Злякатися малюк може неголеності або, навпаки, поголеного обличчя рідного тата. Страх перед чужими є проявом надмірної прихильності до батьків, але нічого критичного у цьому немає. Відлюдність дитини повинна стати приводом для занепокоєння не раніше, ніж вона досягне дворічного віку.

Неврологи стверджують, що страх втрати зв'язку з матір'ю супроводжує дитину від 8 місяців до 1,5 років. Але дані ці вельми відносні, оскільки залежить усе не лише від вікових показників розвитку, а й від темпераменту дитини.

Як боротися з дитячим страхом перед чужими людьми

Виховувати у дитині почуття безпеки перед чужими людьми батьки повинні максимально обережно. Змушувати дитину йти на руки до людини, до якої вона самостійно не тягнеться, абсолютно неправильно з точки зору психології.

Якщо дитина раптово почала боятися інших, мамі і татові потрібно підтримати її у складній ситуації. Не можна вмовляти малюка, переконуючи у тому, що "тітка добра". Реагувати на напади плачу потрібно максимально тактовно: не давати дитину чужим, тримаючи на руках, поки вона сама не дозріє для нового знайомства.

Відчувати почуття незручності перед родичами чи друзями у таких ситуаціях не потрібно. Потрібно пояснити, що дитина боїться, і не звертати уваги на наступні невтішні зауваження на її адресу. Завдання батька — дати малюкові почуття повної захищеності і відособленості, щоб згодом страх не затримався з нею поруч на довгі роки.

Коли у малюка з'являється страх перед чужими, батькам важливо не створювати для нього стресових ситуацій. Потрібно рідше запрошувати додому гостей і відвідувати з ним нові місця. Важливо попередити друзів, родичів і знайомих, щоб ті не нав'язували малюкові свою компанію. Варто зробити життя малюка максимально передбачуваним і розпланованим, щоб він швидше позбувся почуття незахищеності перед складнощами світу, що оточує його.