В Україні з’явився освітній омбудсмен. Пояснюємо, що входить до його обов’язків і коли до нього звертатися

В липні в Україні з’явився перший освітній омбудсмен — ним став директор однієї з київських шкіл Сергій Горбачов. Ми дізналися у нього про його обов’язки на новоствореній посаді.

Наводимо головні тези Горбачова з інтерв'ю Радіо НВ:

Обов’язки освітнього омбудсмена — це, насамперед, захист прав учасників освітнього процесу. Це насправді цікава посада, бо інтереси учасників освітнього процесу досить часто суперечливі, і найперше, що треба робити — це з’ясовувати, а, власне, які права мають учасники освітнього процесу, треба доносити знання цих прав і готовність їх захищати, причому на всіх рівнях і від усіх учасників. А учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти (діти або студенти), педагогічні, наукові працівники (тобто ті, хто навчають) і батьки, якщо йдеться про неповнолітніх (дошкільні та загальноосвітні заклади).

У Службі освітнього омбудсмена має бути 15 людей. Це досить небагато, враховуючи ті завдання, про які ми зараз будемо говорити. Певні кандидатури вже є, є певні люди, з якими ми готуємося і працюємо над організаційною підготовкою, бо наразі нічого немає - ще немає ні приміщення, ні якихось внутрішніх документів, які регулюють нашу робот. Але люди є, і мене дуже потішило те, що за тиждень, який минув після оголошення кандидатури, мені вже написали чимало людей з готовністю долучитися до цієї роботи.

У мене є велике сподівання на те, що ми будемо залучати людей в регіонах на посади радників або консультантів освітнього омбудсмена, це передбачено чинним законом і чинним положенням. Завдання полягає в тому, щоби створити громадську мережу, яка буде спрямована на захист прав учасників освітнього процесу, і винести точку контакту з людьми, які є по всій Україні, саме в регіони. Кожний обласний центр повинен мати свою громадську приймальню освітнього омбудсмена, куди люди можуть звернутися за порадою, за тим, як правильно оформити звернення, чи треба його оформлювати; кому його спрямувати.

Омбудсмен — це остання ланка, до якої треба звертатися, бо як би це не прозвучало (можливо, бюрократично), але треба спрямовувати скарги за належністю, тобто: хто може вирішити, той і має займатися найперше.

Директор може це [проблему з порушенням прав дитини, коли її не відпускають у туалет, — Ред.] вирішити? Аж бігом, якщо є бажання, рішучість і розуміння своїх повноважень. Якщо директор цього не робить, якщо вчитель продовжує не пускати, тоді вже батьки мають звертатися до департаменту освіти, до управління освіти з вимогою забезпечити дотримання прав дитини.

І тоді вже починають працювати механізми впливу на директора, щоби він вжив [заходів] далі. Якщо і тут нічого не вдасться зробити, тоді має робити [певні дії] освітній омбудсмен. І головне завдання освітнього омбудсмена в цій ситуації - це, по-перше, розібратися, що відбувається, з’ясувати, чи обґрунтована ця скарга, чи дійсно це відбувалося, чому це відбувалося, і надати рекомендації (знову-таки, для дотримання прав). Якщо ці рекомендації не будуть враховані, тоді суд.

Служба освітнього омбудсмена може представляти тих, хто звертається, у суді. Тут є один момент, який треба враховувати: в суді інтереси сторін процесу з першого січня можуть представляти лише адвокати. У службі буде юридичний відділ, де будуть адвокати, які готові захищати інтереси.

Мій досвід директора школи показує, що 99% проблем вирішуються на рівні школи, якщо є готовність до того; якщо, як то кажуть, є політична воля керівника закладу. Я дуже сподіваюся, що сам статус освітнього омбудсмена, саме надання розголосу цій ситуації, вже буде спонукати все ж таки дотримуватися прав.

Є Порядок розгляду скарг, який затверджений одночасно з Положенням про освітнього омбудсмена. Він чітко визначає, як має бути подано звернення: це тільки прізвище, ім'я, по батькові, адреса, предмет звернення, предмет вимоги. Це досить корелює з вимогами закону Про звернення громадян, і це правильно. Моя принципова позиція — анонімні звернення розглядатися не будуть.

Психологічна служба [з офісу омбудсмена] буде займатися методичною підтримкою практичних психологів, напрацюванням технологій, практик медіації, суспільного порозуміння, вирішення конфліктів. Це надзвичайно важливо, і я бачу в цьому величезний виклик для освітнього омбудсмена, для Служби, бо величезна кількість конфліктів могла би бути вирішена простою, нормальною розмовою, вмінням почути одне одного.

З булінгом аж ніяк не можна миритися — це речі, які зачіпають нашу сутнісну основу, нашу людську основу. Якщо людина не має поваги до себе, не має поваги до інших, то важко розраховувати на те, що у нас буде нормальне життя. Вчитель має насамперед поважати сам себе. Якщо він стає об'єктом цькування, булінгу з будь-якого боку, він не має про це мовчати — так само діти, батьки.

Мене вразили результати опитування, яке ми нещодавно проводили: ми опитували дітей, батьків і вчителів (процедура інституційного аудиту), і там було кілька запитань стосовно булінгу. Колеги, які проводили пілотний проект, запитували нас «А чому так багато запитань про булінг? У нас немає булінгу». І ось це показує надзвичайно важливу проблему, — що булінг ще не усвідомлений як постійна і системна проблема.

І приклад, що дитину не випускають попити води — це чистісінький булінг, занижувати систему оцінки — це також булінг, заважати вчителю проводити урок — це булінг відносно вчителя. Величезна кількість проблем, які виникають у точках зіткнення законних інтересів різних людей, не врегульовані, і це треба обов’язково мати на увазі, це треба вирішувати. І завдання юридичного відділу Служби освітнього омбудсмена — пропонувати варіанти, наполягати, працювати з Кабінетом міністрів, працювати з Верховною Радою, щоби напрацьовувати ці механізми.