Українці мають відчувати відповідальність у боротьбі з поліомієлітом – Пер Гойєн

Маніпулювання думкою громадян є однією з причин неоднозначного ставлення до вакцинування серед українців, вважає Пер Гойєн, директор міжнародної асоціації клубів Ротарі. На сьогодні держава надалі залишається не вільною від поліомієліту. За три етапи проведення вакцинації від поліомієліту Україна не змогла подолати поріг 95% охоплених щепленням дітей. Яка ситуація з поліомієлітом у світі та які маніпуляції громадської думки під час вакцинації проводились в інших країнах? Про це і розповів Радіо Свобода Пер Гойєн, який завітав до Львова з Данії.

– Пане Гойєн, якою є ситуація на сьогодні у світі з поліомієлітом, як її оцінюють ротарійці?

– Ротарійці їдуть у ті країни, які потребують вакцинації. Тому що ми хочемо бути впевненими, що ситуація змінюється на краще. Ми переконані, що цієї недуги ми можемо позбутись повністю, якщо провести вакцинацію дітей. Її проводимо у країнах Африки, працювали в Алжирі, де був спалах поліомієліту. Вакцинували в Індії. Хоча ця країна офіційно у 2014 році набула статусу країни вільної від поліомієліту, тому що протягом трьох років там не було зафіксовано жодного нового випадку ураження вірусом. Але поруч з Індією по сусідству Афганістан і Пакистан, а ці країни залишаються проблемними і хвороба може повернутись в Індію, тому ми там працювали.

– Якими є настрої серед населення щодо проведення вакцинації?

– Якраз у лютому я відвідав Індію. Там ми провели дуже масштабну і серйозну кампанію. Були залучені не лише ротарійці, але й волонтери і два з половиною мільйони медичних працівників. Протягом кількох днів вакцинували 170 мільйонів дітей. Сказати, що батьки охоче приводили дітей я не можу, але й не можна сказати, що робили це з якогось примусу. Справа в тім, що поштовхом для батьків було те, що вони бачили скручених внаслідок вірусу людей, бачили, які наслідки поліомієліту і тому це стало для них важливим аргументом привести дітей. А коли вже приходили з дітьми, то звісно, що були вакциновані.

– А чи були маніпуляції, якісь певні спекуляції довкола теми вакцинації, може якісь певні кола людей були у цьому зацікавлені?

– В Індії такого не було, але з цим зіштовхуємось у Пакистані, який є поліоендемічною країною. Ротарійців просили допомогти переконати людей у важливості провести вакцинування, вплинути на ситуацію. Адже рух «Талібан» притримується дуже консервативних поглядів, заборонив державну програму вакцинації в контрольованих ним районах. Таліби вбили кілька десятків медиків, які вакцинували дітей. Власне цей рух і створює негативну ауру щодо вакцинування. Важко працювати з людьми, які мають такі переконання, хворі мізки, для яких краще дивитись на те, як діти корчаться у болях, аніж дозволити вакцинацію. Смерть для них ніщо.

– В Україні на сьогодні також є неоднозначне ставлення до вакцинації серед батьків. Дехто з батьків має застереження щодо якості вакцини. На Вашу думку, тут більше політики чи корупції?

– Я скажу спершу на прикладі своєї країни – Данії. Є молоді батьки, які дивляться по іншому на проблему вакцинації, аніж дивились мої батьки. Коли я виростав, то поруч були люди, які були уражені вірусом поліомієліту, я бачив наслідки, для мене це стало мотивацією боротись з цією недугою. Сьогодні молоді батьки – це безпечне покоління, яке наочно не бачить, на щастя, наслідків поліомієліту, а відтак вважає, що жодної небезпеки немає, тому у них байдуже ставлення. Можна почути думку, що український уряд грає у не найкращі ігри з поліомієлітом та й взагалі на закупівлю загалом вакцин немає грошей, тому краще переконати людей, що вакцинування шкідливе.

Я розумію, що Україна, уряд має на сьогодні більш серйозні проблеми в країні, але це не означає, що можна нехтувати таким питанням, як новий спалах поліомієліту. Україна є частиною Європи, сюди приїжджають люди з усього світу. Лише собі уявіть, якщо би був новий спалах епідемії, сюди ніхто не приїде, просто нікого і не впустять. Зрозуміло, що і звідси нікого не випустять. Це мають розуміти українці.

– Тобто формування відповідальності у свідомості людей. Із 80-х Ротарі підтримують проекти щодо подолання поліомієліту. Чому так важливо це для Вас і які фінансові видатки?

– На сьогодні витрачено 10 мільярдів євро, тобто з 80-х років, на вирішення проблеми поліомієліту в цілому світі. Ми маємо чудові результати – Із 350 тисяч випадків у 1988 році до 70 у 2015 році. Якщо ми не подолаємо цю недугу на Близькому Сході і Азії, Африці, Україні, то видатки на 2035 рік сягатимуть 50 мільярдів, але ці видатки можна уникнути і скерувати на інші важливі справи. Для нас важливо зосередитись на боротьбі з поліомієлітом в Україні, за останні роки тут були два випадки зараження. Зараз в Україні війна, а це означає, що біженці хочуть приїхати в Європу, вони можуть поширити вірус, тому Європа зацікавлена, щоб в Україні все було гаразд, щоб, як і Європа, Україна була вільною зоною від поліомієліту.

Батьки маленьких дітей мають знати, що спалахи тієї чи іншої інфекції можуть поширюватись і принести велику біду, набути великих масштабів. Батьки, які вважають, що вакцинуванням можна знехтувати, бавляться у небезпечні ігри зі своїми дітьми. Бо може мати плачевні наслідки. Ми хочемо пояснити людям, що Україна має стати вільною від поліомієліту.

ДОВІДКА
Міжнародний рух Ротарі (Ротарі Інтернешнл) – це неполітична і найбільша у світі благодійна організація, яка об’єднує представників ділового світу та інтелігенції. А це 1 мільйон 200 тисяч ротарійців, 33 тисячі клубів, 528 дистриктів у 166 країнах світу. Гаслом учасників Ротарі є слова – «Служіння понад власне «Я».

У міжнародний рух Ротарі входять клуби, до яких належать особи з гарною репутацією, фахівці різних сфер. Ротарі займається своєю благодійною роботою через свій Фонд, який щороку передбачає близько 90 мільйонів доларів США для реалізації програм, щоб подолати голод, бідність, ліквідувати безграмотність у світі, забезпечити людей питною водою.

Перший Ротарі клуб був створений в Чікаго (США) в 1905 році. Ротарійський рух в Україні був започаткований у 1929 році в Ужгороді і у 1935-му – у Львові. У радянський час українські клуби не працювали, а відродились на початку 90-х.