Син надихає маму

 До повномасштабного вторгнення Анастасія Шарака мала свою власну справу у сфері послуг краси. Орендувала приміщення і мала вже свою базу клієнток. Утім, після 24 лютого 2022 року довелося думати не про роботу чи бізнес, а про власне життя і життя маленького сина. Перші кілька тиждень вони зоставалися в Чернігові, сиділи в бомбосховищах і шукали продукти для дитини, що було непростим завданням. Адже хлопчик у пані Анастасії з особливостями розвитку і потребує спеціальної дієти, про що тоді й мови бути не могло, бо Чернігів був практично в облозі військ країни-агресорки. Коли російський снаряд поцілив у готель поруч із їхнім будинком, поїхала до Німеччини.

Але за кордоном дівчина не змогла знайти необхідних корекційних занять для свого сина – в Україні вже мала знайомих фахівців, які підказували, як працювати з дитиною, які заняття потрібні, тож зрозуміла, що потрібно повертатися, попри ракетні атаки та відключення світла. Бо поки дитина мала, потрібно зробити максимально для корекції її розвитку. І хоча в Чернігові теж у перші місяці повномасштабної війни з цим було непросто, але таки вдалося знайти центр, щоб дитина не переривала таких потрібних їй занять.

Коли випадково побачила інформацію від Жіночого консорціуму України про навчання в бізнес-школі, подала заявку, хоча не особливо вірила, проте зрештою пройшла відбір. Тоді думала, що продовжить працювати у сфері краси. Але під час навчання долучилася до іншої учасниці, яка писала бізнес-план щодо створення центру для діток. І тоді виявилося, що досвід дівчини з її сином може принести користь іншим, що вона може допомогти мамам діток, які теж мають особливості розвитку. Пані Анастасія пригадує – дуже допомогла менторка, яка підказувала, на що звернути увагу, в чому особливості саме цієї сфери, моменти зсередини, про які не знала. А ще – порадила продумати надзвичайні ситуації, якщо щось піде не так. Тепер дівчина пригадує ту пораду як одну з найкращих.

Пані Анастасія отримала грант на обладнання для спеціальної дитячої кімнати. Це розвивальні іграшки, дерев’яні, екологічні, ліцензовані, іграшки для сенсорної кімнати та все, що необхідно для роботи логопеда – натепер облаштували два кабінети в одному з міських садочків. Дівчина каже – вона не лише керівник, але й працює як фахівець. Для цього – постійно навчається: курси з нейрокорекції, сенсорної інтеграції, і вже планує отримати педагогічну освіту. Натепер кабінети, які облаштувала пані Анастасія, відвідують близько 25 діток. Серед них як ті, що мають особливості розвитку, так і нормотипові.

«Я пройшла чималий шлях зі своєю дитиною, тож розумію, що потрібен комплексний підхід, тому ми працюємо з київським лікарем-неврологом, - розповідає дівчина. - Перш ніж розпочати роботу з дитиною з особливостями розвитку, я маю бачити висновок лікаря – діагноз, які заняття він рекомендує, на що особливо звертати увагу, які препарати приймає тощо. Комплексний підхід – це принципово для моєї роботи. Бо от, наприклад, якщо дитина з аутичним спектром, то там кожна хвилина на вагу золота, і результат буде лише за такого підходу. Також ми співпрацюємо з нейропсихологом.»

Дівчина вже міркує, як масштабувати справу, шукає ще фахівців і вже тішиться результатам роботи. На запитання, що надихає, попри все не втрачати оптимізму, енергії, відповідає, що надихає її син. Його результати – дуже хороші, – каже дівчина. І додає: «І вже надихають результати моїх підопічних, що неабияк тішить».

Матеріал створено у рамках проєкту Жіночого консорціуму України «Своєчасна та належна допомога та підтримка населенню, яке постраждало від війни».