Жіночий консорціум України - це об’єднання, засноване жіночими громадськими організаціями, для забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків та благополуччя дітей в Україні.

БІЛЬШЕ

«Фемінізм здорової людини»: міфи та правда про український рух за права жінок

У березні українськими соцмережами пройшла чергова хвиля цькування українських феміністок та феміністів через проведення по всій країні жіночих маршів. Серед основних аргументів проти руху за права жінок – кілька міфів, які пропонуємо вивчити детальніше.

Дослідивши дискусії в мережі та коментарі користувачів щодо фемінізму, вдалося вичленити кілька міфів, якими найчастіше оперує більшість противників феміністичної ідеології. Найчастіше це супроводжується маніпуляціями (оперування викривленою, неповною інформацією, підміна понять тощо). Тож давайте розберемося, що не так із поширеними міфами щодо фемінізму та як усе є насправді.

Міф 1: Українській традиції не притаманний фемінізм, це протиприродно

Таке твердження наводиться як один із найпоширеніших аргументів проти фемінізму. Щоправда, численні наукові та дослідницькі праці вже довели хибність цього міфу. Наприклад, аби орієнтуватися в історії української феміністичної ідеї, варто зайти на ресурсі «Гендер в деталях» на сторінку «Історія українського фемінізму: що дивитись та читати», де розміщено об’ємний список літературних праць українських письменниць, й перечитати ці твори чи передивитися екранізації.

Правозахисник Володимир Бєглов говорить, що сильна та успішна жінка – це обличчя української культури.

«Казати, що фемінізм не притаманний українській культурі – те саме, що казати, що сильна зреалізована жінка не притаманна українській культурі, – говорить він. – Розкажіть про це княгині Ользі, й вона весело посміється, а до її сміху приєднається Ольга Кобилянська, Леся Українка, а ще – Дебора Фогель, єврейська інтелектуалка, яка зростала і формувалася у Львові. Тобто якщо розбиратися, то сильна жінка – це не лише те, що притаманно українській культурі, це її логотип».

Ще під час жіночого маршу 8 березня у Львові дослідниця та історикиня, президентка «Української асоціації дослідників жіночої історії» Оксана Кісь пояснювала, в чому полягає основа цього міфу: «Українська традиція була патріархальною, як були патріархальними усі культури в той час в Європі. Світ змінився радикально, ідеї рівності прав усіх громадян незалежно від статі, незалежно від етнічності, політичних поглядів, релігійних поглядів – це світова демократична норма, нічого радикального в цій ідеї нема».

Активістки додають, що патріархальна система вибудувана так, аби самовідтворюватися та продовжуватися.

«Влада і контроль передається патріархатом в руки чоловіків. Вони реалізовують це в своїх практиках щоденних на рівні побуту, щоденної комунікації, – говорить заступниця голови Центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало. – Берете будь-який зразок будь-чого: товару, який продається, реклами, яка транслюється, фільму, який ми бачимо, комунікацію в школі чи університеті, то якщо ви маєте феміністичні лінзи, то побачите, в який спосіб ця ієрархія передана й наскрізно далі транслюється».

Відтак, українському суспільству дійсно притаманна патріархальна модель, але говорити про те, що феміністичним ідеям тут ніколи не знаходилося місця – неправильно.

Міф 2: Фемінізм – радикальна течія, представниці якої є чоловіконенависницями

Марта Чумало пояснює, що феміністичний рух не можна сприймати вузько, а поширення міфу про його нібито радикальну природу – один зі способів демонізації феміністок.

«Важливо розуміти, що фемінізм – це не є якась гомогенна ідея чи рух, де ми всі стоїмо на одній позиції. Ми об’єднані спільною позицією, що дискримінація жінок – це несправедливо, але кожна група феміністок вам розкаже про свій досвід, своє розуміння. Я не зустрічала жодної феміністки, яка ненавидить чоловіків, – говорить пані Марта. – Ми розуміємо, що чоловіки також відчувають негативні впливи патріархальних систем, в яких ми живемо. Ми не ненавидимо чоловіків, просто бачимо, в який спосіб жінки в більшій мірі страждають та намагаємося їх підтримати, підсилити, допомогти. Але жодної ненависті до чоловіків як сукупності немає».

На її думку, опоненти фемінізму намагаються маніпулювати поняттями, аби виставити феміністок радикалками, прихильницями абортів тощо. «Наприклад, на нашому марші на 8 березня ми мали опонентів, які вийшли з акцією проти абортів. Але ми не є за аборти, тобто я не скажу жодній жінці: «Йди, зроби аборт», – пояснює Марта Чумало. – Я проти того, щоби аборти були заборонені, бо кожна людина має право вибору з власного досвіду. Фемінізм – це довіра до жіночого досвіду. Жінка сама краще знає, що їй робити зі своїм тілом, а патріархат приймає рішення за жінку. Наче вона сама дитина чи дурненька, яка не може прийняти рішення, що для неї краще й приходить влада, не влада як держава, а влада у вигляді, наприклад, цього об’єднання «Традиції і порядок» і каже: ми вам це заборонимо. Наче ти сама не можеш прийняти рішення, що для тебе краще. Й це дуже дратує, але також і надихає, тому що чим більше опору, тим я, наприклад, краще розумію, що ми робимо добру справу».

Правозахисник Володимир Бєглов також пояснює, що бачити у феміністичному русі лише якісь радикальні відтінки – некоректно.

«Фемінізм, як і будь-яке інше явище, може бути поміркованим, а може проявлятися у досить радикалізованих формах. І так з усім: з фемінізмом, з націоналізмом і навіть поп-культурою, вони можуть бути як стравними для умовної більшості, так і чимось, що є дуже радикальним, – пояснює правозахисник. – Тому, якщо говорити, чи може фемінізм об’єднувати навколо себе, то мені би хотілося, аби фемінізм став тією ідеєю рівності, яка об’єднує притомних, активних громадян і громадянок України».

За його словами, найголовніша цінність феміністичного руху – право вибору.

«Феміністи й феміністки не виступають за те, щоб жінки ходили з накачаними м’язами, в чоловічому одязі, не голили пахви та мали винятково так звані «чоловічі професії», – говорить Володимир Бєглов. – Феміністи й феміністки виступають за найголовніше – за право вибору. Будь-яка жінка має мати право й можливість вибирати. Чи хоче вона бути домогосподаркою й пекти запашні пироги для своїх дітей та онуків – ОК! Але хай це буде вибір жінки, а не те, чого від неї вимагає суспільство. Якщо вона хоче бути професоркою математики чи астронавткою, для цього також не має бути жодних перешкод».

«Фемінізм особисто для мене — про єдність жінок заради однієї мети: мати змогу бути тими, кими вони хочуть бути, — пояснює журналістка, співавторка українського подкасту «Ти ж дівчинка» про фемінізм та жінок Олександра Сосніна. — Мені прикро, що багато жінок соромляться називати себе феміністками, бо не знають про різницю між фемінізмом і радикальним фемінізмом, і це досі залишається якимось страшним словом. А ще – мізогінія серед самих жінок є для мене чомусь більш болючою, ніж від чоловіків. Ми ж — один вид, ми єднатися маємо, а не засуджувати одна одну. При чому, це працює в обидва боки: хтось засуджує однокласниць, які стали майстринями манікюру і народили трьох дітей, а хтось засуджує жінок, які не хочуть народжувати чи виходити заміж, а будують успішну кар’єру. І те, і те – не ОК. Фемінізм — це про вибір бути тою, ким хочеш, і поважати це право вибору інших. І, звісно, це про боротьбу, тому що світова війна з патріархатом ще дуже далека від виграшу, на жаль».

Міф 3: Фемінізм притаманний лише жінкам, чоловік не може бути феміністом

«Я вважаю себе феміністом і мені здається нормальним – у ХХІ столітті займати таку позицію, – розповідає правозахисник Володимир Бєглов. – Тому що зараз фемінізм – це ознака притомної інтелектуальної людини і для того, щоби знайти якісь аргументи на цю позицію, потрібно просто розібратися з тим, а чого ж вимагають феміністки сьогодні? Вимагається рівна оплата праці на однакових позиціях чоловіка і жінки; державний захист від домашнього та сімейного насильства; безумовне покарання кривдника в ситуації насильства і тому подібне.

Якщо ми подивимося на світових лідерів (думок, – ред.), бо зараз говоримо про чоловіків-феміністів, то від Джареда Лєто до Барака Обами – всі вони про це пишуть в соціальних мережах, у них є цілі статті на цю тему. Взагалі, усі зараз говорять про так звану четверту хвилю фемінізму, яка найбільше проявилася під час протестів, що охопили цілий світ після обрання Дональда Трампа президентом США. Тож я пригадую всі фото на цю тему й одне фото мене дуже зворушило: хлопчик з плакатом «Girls are cool, boys are cool, that’s all» («Дівчата – круті, хлопці – круті, от і все», – ред.). Це – чудовий слоган для всього феміністичного».

Міф 4: Феміністки проти інституту сім’ї та народження дітей, якщо ти заміжня чи мати, то не можеш бути феміністкою

Насправді фемінізм у широкому сенсі не виступає проти шлюбу чи народження дітей. Феміністкам ідеться про те, аби шлюб чи діти був вибором самої жінки, а не суспільною рамкою для неї. Журналістка й співавторка подкасту «Ти ж дівчинка» Олександра Сосніна зауважує, що протиріч між тим, аби бути феміністкою та дружиною одночасно не відчуває.

«Абсолютно ні. Шлюб – це зручно, бо дає певні юридичні права, як от допуск в реанімацію, спадок, права на дітей тощо. Тому мені дуже шкода, що гомосексуальні пари в Україні не мають такого права, – говорить Олександра. – Що ж до мого власного шлюбу, то мій чоловік також фемініст, і в нашій сім’ї ми партнери з рівними правами».

«Шлюб і фемінізм ніколи не були для мене взаємовиключними категоріями, – пояснює журналістка. – Якщо чесно, то дорікань у свій бік я чула більше через небажання мати дітей, і це було від тих, хто феміністичні ідеї не підтримує».

Феміністки вважають небезпечними стереотипи про те, що призначення жінки – сім’я та діти, а не саму ідею шлюбу.

Марта Чумало пояснює: «Жінкам транслюється, що вони слабкі, що їхнє основне завдання – вдало вийти заміж, вдало продати себе, тобто вони – об’єкт, товар для продажу. «Будь красивою», «будь привабливою», є цілий набір, залежно від тої чи іншої території, чи громади, чи класу, такий собі кодифікатор, як якісніше себе продати. Це дуже негативно, бо молоді дівчата у такий спосіб соціалізуються та втискаються в таку гендерну рамку, що її основна ідея життя має бути – успішно вийти заміж й зробити так, щоби сильний чоловік вирішував за неї усі проблеми, фінансував усі її потреби і так далі. Але ця система дуже крихка й ламається при перших же якихось труднощах, тож маємо багато психологічних травм і фізичних, і сексуальних».

Міф 5. Жінки мають такі ж права, як і чоловіки в Україні, мають рівні можливості та рівний рівень захищеності й безпеки, тому фемінізм як рух за права жінок не актуальний

«Жінки в Україні потерпають від насильства, від потрійної зайнятості, від експлуатації вдома, на робочих місцях та потерпають від тих стереотипів, які намагаються нас втиснути в гендерні рамки, які накидає патріархат», – говорить Марта Чумало, яка постійно працює з жінками, які постраждали від домашнього насильства.

За даними Програми розвитку ООН в Україні від домашнього насильства потерпає майже 2 мільйони жінок. Лише за минулий рік поліція Львівщини отримала понад 6 тисяч звернень про випадки домашнього насильства в регіоні, але при цьому, за даними ООН, лише кожна десята жертва звертається по допомогу, тож точне число невідоме. Проблема настільки актуальна, що в Україні запровадили «гарячу лінію» для тих, хто страждає від домашнього насильства, а поліція створила мобільні бригади з протидії таким злочинам. Водночас Верховна Рада досі не ратифікувала Стамбульську конвенцію, яка захищає потерпілих, тож підстави говорити про відсутність безпеки для жінок в Україні залишаються.

Щодо оплати праці, то українські жінки насправді отримують менше від чоловіків на однакових посадах. За даними Головного управління статистики у Львівській області, різниця між зарплатами становить майже 19% на користь чоловіків. Питання гендерної дискримінації на ринку праці на Львівщині ми детально проаналізували в публікації «(Не) рівні українки. Чи дискримінують жінок Львівщини на ринку праці». І таких прикладів щодо дискримінації жінок в Україні можна наводити чимало, тож говорити про рівність можливостей і те, що у боротьбі за жіночі права немає сенсу, — неправильно.

Якщо вдатися до наукового тлумачення, то Фемінізм(лат. femina– жінка) як багатогранне явище розуміється в трьох значеннях, як: 1) громадський рух жінок за зрівнювання прав жінок з чоловіками, напрям їхньої діяльності за поліпшення становища в суспільстві й утвердження гендерної демократії в усіх сферах життя; 2) ідеологія рівноправності жінок з чоловіками; 3) напрям наукових досліджень. Це цитата із розділу Ворчакова І.Є. «Доктрина фемінізму: аналіз політичних ідеї представників» книги Політична думка XX – початку XXI століть: методологічний і доктринальний підходи : ідручник : у 2-х т. / за заг. ред. Н. М. Хоми ; [Т. В. Андрущенко, О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко та ін.]. – Львів : «Новий Світ-2000», 2017. ‒ Т. 2. ‒ 535 с.

Тож «фемінізм здорової людини» – гуманістична ідея рівності прав та можливостей жінок і чоловіків. Рух за вільний вибір жінками життєвих цілей, принципів, професії тощо, зумовлений лише власним досвідом та бажаннями жінки, а не суспільною гендерною рамкою.

На противагу стереотипам, міфам та гендерним рамкам українські активістки створюють дедалі більше об’єднань, організацій та ініціатив, інформаційних порталів та проєктів у ЗМІ, тож усі, хто бажають, можуть дізнатися багато інформації про ідеї руху, витоки українського фемінізму та поточний стан із дотриманням прав жінок. Наводимо кілька корисних посилань: портал «Гендер в деталях», подкаст «Ти ж дівчинка», Кампанія проти сексизму «Повага» тощо.

Валерія ПЕЧЕНИК

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internewsправа

 


Джерело: Дивись.info 25 березня 2020


Тегигендерна рівність,   фемінізм,   права жінок

НАШІ ПРОЕКТИ

Альтернативна доповідь по виконанню України конвенції щодо дискримінації жінок

 

Дослідження з питань гендерних аспектів насильства у школах України

Метою Дослідження з питань гендерних аспектів насильства у школах було з’ясування рівня розуміння, сприйняття дітьми та вчителями і вчительками гендерних проблем та, зокрема, ставлення до проблеми гендерного насильства у загальноосвітніх навчальних закладах.
 

Внутрішня політика Жіночого консорціуму України з захисту дітей

Жіночий консорціум України прагне забезпечити захист усіх дітей, з якими ми працюємо. Ми прагнемо просувати права дитини, включаючи участь дитини в питаннях, які стосуються її інтересів. Саме тому Жіночий консорціум України розробив внутрішню політику захисту дитини, аби впевнитись, що всі працівники та волонтери, які контактують з дітьми, не порушували їх прав.
 

Права дівчини (витримки з Національного паралельного звіту з виконання Пекінської декларації та Платформи дій. 2019)

Звіт про дотримання прав дівчини.