Мобільники в школах: заборонити не можна дозволити?

Чи потрібен учневі мобільний телефон під час перебування в школі? Останнім часом ця дискусія дедалі частіше спалахує на педрадах, у закритих батьківських групах, соціальних мережах і ЗМІ. Адже проблема полягає в тому, що мобільник давно вже перестав бути засобом зв’язку між дитиною та батьками. Він радше перетворився на іграшку, яка відволікає дитину від занять, на шпаргалку, якою можна користуватися під час контрольних, а інколи, на жаль, і на одне зі знарядь булінгу, оскільки нерідко сцени цькування і знущань над своїми жертвами малолітні кривдники фіксують на камери мобільних телефонів, щоб потім хизуватися в соцмережах.

Учителі намагаються заборонити використання мобільних під час уроків. Але це їм погано вдається. «Якось я забрала телефон в учня, який продовжував гратися на уроці, попри моє прохання до дітей на початку заняття вимкнути апарати й заховати їх у портфель, так, уяви, увечері мені зателефонував його батько зі звинуваченнями в тому, що я не мала права забирати в дитини її власність!» — розповіла мені моя подруга, яка викладає англійську мову в старших класах.

Чимало батьків поділяють стурбованість учителів і намагаються шукати вихід. У класі, де навчається мій син, деякі батьки пропонували пошити спеціальний органайзер для телефонів, у який діти складали б свої апарати перед початком уроків, а на перерві забирали б їх звідти. Проте ця ідея не знайшла великої підтримки. Більша частина батьків почала говорити, що телефони в органайзерах забуватимуть і крастимуть. Інші пропонували купити своїм дітям замість смартфонів найпростіші кнопкові апарати. Але, на диво, ця ідея знайшла ще менше підтримки. Боязка пропозиція однієї з мам взагалі не давати дитині телефон до школи викликала хвилю обурення: як це так, не мати зв’язку з дитиною цілий день? А якщо щось трапиться в школі? А як я дізнаюся, як вона добралася додому після уроків?

То невже ні родина, ні школа не здатні захистити дітей від відверто шкідливого впливу мобільників? Здатні. І спосіб для цього є доволі простий. Наприклад, у школах Німеччини, Франції і Бельгії адміністрація суворо забороняє використання мобільних телефонів на території школи, і крапка. Це правило ніхто не обговорює, і воно не має винятків. Дитина може мати із собою мобільний телефон, але вимикати його, ступивши на шкільний двір. Крім того, у правилах усіх шкіл — і державних, і приватних — адміністрація окремо застерігає батьків не давати дітям дорогих речей і знімає із себе відповідальність за їхнє збереження.

А от за здоров’я і життя дітей адміністрація школи готова нести повну відповідальність. Саме тому батьки можуть бути спокійні, не телефонувати дітям на кожній перерві, перепитуючи, чи все гаразд на уроках, чи ніхто не образив, не вдарив на перерві, чи не скасували урок, чи не болить живіт. Батьки можуть бути певні: у школі є дорослий, до кого дитина може звернутися з будь-якого питання, і в разі необхідності адміністрація обов’язково зв’яжеться з ними по телефону. Тому на перервах діти не грають в ігри на телефонах і не переглядають сумнівні «відосики». У будь-яку погоду учні проводять час на шкільному дворі, де на випадок дощу є спеціальний навіс, а за порядком у дворі наглядають дорослі помічники вчителів. Крім того, у кожному класі є набір настільних ігор. І можете повірити, що в них на перервах із захопленням грають не лише першокласники. До речі, якщо все-таки комусь закортить увімкнути мобільник, то адміністрація школи залишає за собою право конфіскувати апарат. Повернуть його особисто тільки батькам, викликавши їх до школи.

Тож, як бачимо, питання мобільних телефонів у школі перебуває більше в площині відповідальності, яку зобов’язане брати не себе керівництво навчального закладу. А з цим у багатьох українських школах великі проблеми. Непоодинокими є випадки, коли керівництво школи не лише не повідомляє батькам про нещасні випадки чи конфлікти, які трапилися з їхньою дитиною під час занять, а й намагається це приховати, аби не відповідати за розбиті під час перерв голови та цькування в шкільних туалетах.